Richard Cullen: ПТСР і Deptherapy — Частина 2
«ПТСР У DEPTHERAPY» — ЧАСТИНА 2
ІСТОРІЯ ВИЗНАННЯ ПТСР
«Ви не можете перемогти ПТСР, але можете навчитися ним керувати» — Chris Middleton, The Rifles, двобічна ампутація ніг унаслідок вибуху СВП.
Те, що сьогодні називають посттравматичним стресовим розладом, було відоме медицині ще за часів Першої світової війни. У Німеччині, Франції, Великій Британії та інших країнах спостерігали подібні стани; у Великій Британії їх називали «shell shock». Тисячі людей мали такі симптоми. У Шотландії діяла спеціалізована лікарня з психіатрами, де описували прояви, які сьогодні пов’язують із ПТСР. Водночас деяких солдатів, що залишали передову через такий стан, карали як дезертирів.
Довгий час стан не мав чіткого визначення. Світ пройшов через Другу світову, Корейську та інші війни. Війна у В’єтнамі стала важливим каталізатором для психологів і психіатрів. Лише 1980 року ПТСР з’явився як діагноз у Diagnostic and Statistical Manual Американської психіатричної асоціації. Навіть після цього частина фахівців довго не визнавала його.
Ми пройшли великий шлях, але недостатній. Обізнаність про симптоми ПТСР і про те, як підтримати людину, все ще часто є недостатньою. Дехто відчуває симптоми невдовзі після травми, а в інших вони можуть проявитися через багато років. У частини людей є довгі періоди полегшення, що змінюються загостреннями; в інших тяжкі симптоми можуть бути постійними.
СИМПТОМИ ПТСР
Конкретні симптоми можуть суттєво відрізнятися, але NHS групує їх у кілька категорій.
ПОВТОРНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ
Найтиповіший прояв — мимовільне й дуже яскраве повторне переживання травматичної події у формі флешбеків, кошмарів, нічних жахів, повторюваних тривожних образів або відчуттів, а також фізичних реакцій — болю, пітливості, нудоти чи тремтіння.
У деяких людей виникають постійні негативні думки про пережите: вони знову й знову запитують себе, чому це сталося саме з ними і чи могли вони щось зробити, щоб запобігти події. Це може посилювати провину або сором.
УНИКАННЯ ТА ЕМОЦІЙНЕ ОНІМІННЯ
Ще один ключовий симптом — намагання уникати нагадувань про травму: певних людей, місць або розмов про пережите. Дехто намагається витіснити спогади, постійно зайнявши себе роботою чи хобі. Інші прагнуть узагалі нічого не відчувати — це емоційне оніміння. Воно може вести до ізоляції, замкненості та відмови від занять, які раніше приносили задоволення.
ГІПЕРЗБУДЖЕННЯ — ВІДЧУТТЯ «НА МЕЖІ»
Людина з ПТСР може бути дуже тривожною і мати труднощі з розслабленням. Вона постійно відчуває загрозу й легко лякається. Гіперзбудження часто пов’язане з дратівливістю, спалахами гніву, безсонням і труднощами з концентрацією.
ІНШІ ПРОБЛЕМИ
ПТСР може супроводжуватися депресією, тривогою, фобіями, самоушкодженням або деструктивною поведінкою, зловживанням алкоголем чи наркотиками, а також фізичними симптомами — головним болем, запамороченням, болем у грудях або животі. Він може впливати на роботу й особисті стосунки.
Розуміння симптомів і вміння підтримати людину дуже важливі. Алгоритм MHFA, описаний у першій частині, має допомогти вчасно рекомендувати звернення по професійну медичну допомогу.
ПОВЕРНІМОСЯ ДО ФОТОГРАФІЇ
Corey — молодий чоловік у кріслі колісному, колишній Royal Anglian Regiment. Після автомобільної аварії він отримав тяжке ушкодження спинного мозку. Фото зроблено під час його курсу Open Water на базі Roots у Червоному морі, Єгипет.
Michael служив у Royal Engineers. Він живе з розсіяним склерозом і депресією, навчився пірнати з Deptherapy та згодом здобув кваліфікацію інструктора.
Tom, колишній Royal Anglian Regiment, захоплюється альпінізмом. У 2021 році він піднявся на Ельбрус і був єдиним у своїй групі, хто досяг вершини. Коли Richard Cullen уперше зустрів його, Том не довіряв людям, мав комплексний ПТСР, survivor guilt і розлад адаптації та зловживав алкоголем. Під час другої поїздки до Афганістану він був поранений снайпером і пережив масивну крововтрату.
Згодом Том навчився дайвінгу з Deptherapy і став Divemaster. Він очолив команду підтримки інших учасників із психічними розладами.
«Програма не просто допомагає мені. Вона допомагає моїй партнерці та родині розуміти моє психічне здоров’я. Вона допомагає мені не почуватися самотнім у найтемніші часи й дає близьким можливість помітити зміну мого стану та підтримати мене, коли це потрібно» — Tom Swarbrick.